В умовах сьогодення розвиток економіки не можливий без стабільного забезпечення виробництвапаливом та іншими енергетичними ресурсами. За умов енергетичної залежності України та постійногозростання цін на імпортовані нафту й газ, з кожним днем дедалі актуальнішими стають питанняпереведення, передусім агропромислового та  житлово-комунального комплексів, на вітчизняніекологічно чисті енергоносії біологічного походження.

Тільки сільське господарство щорічно потребує біля 1 млн. 890 тис. тонн дизпалива, 625 тис. тонн бензину, понад 500 млн. куб. м. природного газу, 3,2 млрд.кВт. годин електроенергії. Крім того, харчова промисловість споживає понад 3,5 млрд. куб. м. газу та 1 млрд. кВт. годин електроенергії.

В Україні існує достатня сировинна база для видобутку альтернативних видів палива. Щорічна кількість органічних відходів по різних галузях народного господарства України складає більше 50 млн. т. На сьогоднішній день відходи не завжди знаходять застосування, хоч і є цінною сировиною. В сільськогосподарських підприємствах навіть не плануються показники, які б характеризували їх роботу щодо підвищення родючості грунту, внесення добрив особливо органічних. Тому й нагромаджуються на фермах мільйони тонн органічних добрив. Стоки тваринницьких комплексів становлять подвійну небезпеку, оскільки викликають одночасно і хімічне, і біологічне забруднення (мікроорганізмами).

Енергія, первинної і вторинної біомаси може конвертуватися в зручні для використання види палива або енергії декількома шляхами. Одним з шляхів використання біомаси є  обладнання для газифікація твердої біомаси з метою виробництва автономних тепло і електростанцій.